11 серпня 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ №719/2026 про створення на Кіровоградщині національного природного парку «Чорний Ліс» площею понад 13,7 тисячі гектарів.
Це рішення, до якого Україна йшла фактично 100 років.
Ще у 1926 році українські науковці обґрунтовували необхідність заповідання Чорного лісу. Однак у радянський період природоохоронні ініціативи були зупинені репресіями, а їхні автори зазнали переслідувань. Тому сьогоднішнє рішення — не лише про збереження природи. Воно ще й про відновлення історичної справедливості та повернення до ідей, які випередили свій час.
Чому Чорний Ліс настільки важливий?
Це один із найпівденніших великих масивів широколистяних лісів України, розташований фактично на межі лісової та степової природних зон. Тут збереглися старовікові лісові ділянки, оселища рідкісних видів рослин і тварин та природні комплекси, які потребують особливого режиму охорони.
Але Чорний Ліс має значення не лише як природна територія. Це місце, тісно пов’язане з українською історією, національно-визвольним рухом і спротивом. Тут природа та історична пам’ять існують поруч — і тепер отримують належний державний захист.
Створення національного парку — результат багаторічної спільної роботи науковців, природоохоронців, державних інституцій, лісівників, місцевої влади та громадськості. За одним Указом стоять роки досліджень, підготовки наукового обґрунтування і документації, погоджень та великої кількості робочих зустрічей.
Для нас важливо, що це рішення є також практичним продовженням роботи над розширенням природно-заповідного фонду України. За результатами комітетських слухань «Правові засади функціонування ефективної системи природоохоронних територій» серед ключових завдань було визначено розширення мережі природоохоронних територій та вдосконалення процедур їх створення. Є окремий пункт рекомендацій щодо створення нових національних природних парків, зокрема НПП «Чорний ліс».
І сьогодні маємо конкретний результат цієї спільної роботи.
Щиро дякую всім, хто роками працював заради цього рішення: голові Всеукраїнської екологічної ліги Тетяні Тимочко та команді, експертам Української природоохоронної групи (UNCG) – Петру Тєстову, Олексію Василюку, Єгору Гриннику, командам Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Ліси України», Міністерству економіки та захисту довкілля України, керівництву Кіровоградської обласної військової адміністрації та всім фахівцям, які на різних етапах допомагали пройти шлях від наукової ідеї до державного рішення.
Особлива вдячність науковцям, які працювали над науковим обґрунтуванням створення парку: Івану Мойсієнку, Олександру Ходосовцеву, Анні Куземко, Роману Лисенку, Олександру Шиндеру, Віктору Скоробогатову, Василю Шевчику, Олександру Спрягайлу, Ігорю Балашову, Віктору Пархоменку та Сергію Шайді.
Окрема вдячність, Сергію Шайді — науковцю і військовослужбовцю, який продовжував працювати над матеріалами навіть під час реабілітації після поранення.
Сто років тому захист Чорного лісу був науковою ідеєю. Сьогодні він став рішенням держави.
Це хороший приклад того, що у природоохоронній роботі результат іноді потребує років і навіть поколінь. Але коли є наукове обґрунтування, послідовність і люди, готові відстоювати цінне, — зміни стають можливими.
Попереду ще багато роботи. Україні необхідно розширювати природно-заповідний фонд, зберігати старовікові ліси, степи, водно-болотні угіддя та інші цінні природні території — як частину нашої природної спадщини та європейського майбутнього.
Бо зберігати природу — означає зберігати Україну для наступних поколінь.