Сьогодні школа в Україні — це значно більше, ніж освітня інституція. В умовах повномасштабної війни вона стала одним із ключових фронтів боротьби за демократичне майбутнє країни.
Виступаючи в Парламентській асамблеї Ради Європи, я наголосила: саме в школах формується вільне суспільство. Тут діти вчаться повазі до різноманіття, критичному мисленню, відповідальності та солідарності — тим цінностям, без яких демократія не може існувати.
Водночас в Україні цей фундамент демократії системно знищується російською агресією. Понад 1600 шкіл пошкоджені або зруйновані. Навчання часто відбувається в укриттях і метрополітені, під звуки повітряних тривог. Діти змушені вчитися при свічках, у холодних домівках, без стабільного електропостачання.
Це не тимчасові труднощі й не абстрактні виклики. Це щоденна реальність мільйонів українських дітей.
І водночас — це приклад надзвичайної стійкості. Кожен відновлений урок, кожен теплий клас, кожна хвилина нормального дитинства стають проявом опору й віри в майбутнє. Коли школа виживає під ракетами — виживає демократія.
Я переконана: якщо кожна школа в Європі, зокрема й в Україні, буде простором правди, поваги та солідарності, ми зможемо захистити найважливіше — майбутнє демократичного суспільства.