Для України це не абстрактна правова дискусія. Російська агресія щодня доводить: довкілля може ставати мішенню і зброєю війни. Підрив Каховської ГЕС, забруднення вод і ґрунтів, мінування земель, знищення природних територій — така шкода не може залишатися у категорії «побічних наслідків».
Тому наша команда разом з природоохоронними організаціями, міжнародними експертами працюємо, одночасно у двох напрямах — міжнародне визнання екоциду та системне посилення українського законодавства.
Цього літа ми послідовно адвокатували цю позицію на міжнародних і національних майданчиках — у Гаазі за ініціативи Embassy of Ukraine in the Kingdom of the Netherlands, UAnimals, на засіданні профільного Комітету Parliamentary Assembly of the Council of Europe в Афінах, під час експертного обговорення в Офіс Омбудсмана України.
Наша позиція чітка: масштабні та умисні злочини проти довкілля мають отримувати належну правову оцінку, а відповідальність за них — бути невідворотною.
Продовжуємо також адвокацію міжнародного визнання екоциду та закликаємо держави підписувати й ратифікувати Конвенцію Ради Європи про захист довкілля за допомогою кримінального права. Паралельно працюємо над змінами в Україні. При Комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування діє робоча група з імплементації Директиви (ЄС) 2024/1203, яку я маю честь очолювати.
Маємо важливий практичний результат: після наших звернень отримано офіційно затверджений український переклад Директиви, що дозволяє переходити до предметного опрацювання законодавчих змін.
Наш підхід — комплексний. Не лише зміни до статті 441 Кримінального кодексу про екоцид, а цілісна система: склади екологічних злочинів, санкції, відповідальність юридичних осіб, ефективне розслідування, доказування та оцінка завданої шкоди.
Міжнародне визнання екоциду, європейські стандарти та сильне українське законодавство — частини однієї роботи.
Щоб злочини проти довкілля не залишалися безкарними. І щоб рф відповідала за екологічну шкоду, завдану Україні.