6 червня минає два роки з дня, коли російська федерація вчинила один із наймасштабніших екоцидів в історії Європи — підрив Каховської гідроелектростанції. Цей акт екологічного тероризму став безпрецедентною катастрофою для довкілля України.
Унаслідок вибуху була знищена вся екосистема Каховського водосховища. Понад 600 квадратних кілометрів територій опинилися під водою — стихія знищила наземну фауну, водні організми та середовища існування. Ще близько 35 000 квадратних кілометрів акваторії Чорного моря зазнали опріснення та хімічного забруднення.
Попри масштаб руйнувань, українські науковці сьогодні фіксують вражаючу здатність природи до самовідновлення. На місці колишнього водосховища формуються молоді ліси та водно-болотні угіддя. Цей процес уже названо унікальним прикладом природної ренатуралізації, аналогів якому немає у сучасному світі.
Фіксується зростання біорізноманіття, поява нових видів, приріст лісової маси. Але разом із цим — і розуміння незворотних наслідків. Значна частина постраждалих територій залишається забрудненою важкими металами, що осіли в мулі й загрожують екосистемам річок та моря.
Масштаби екологічних збитків від підриву Каховської ГЕС можуть у майбутньому стати основою для нарахування репарацій, які росія має понести як держава-агресор. Це питання вже перебуває в центрі уваги екологічних, правозахисних і дипломатичних кіл.
Усе більше країн світу визнають: людство не виживе без безпечного довкілля. Саме тому дедалі частіше лунають заклики до визнання екоциду міжнародним злочином — на рівні окремих держав, міжнародних інституцій і правових механізмів. Захист природи — це не лише гуманістичний обов’язок, це питання національної та глобальної безпеки.